Щоб перетворити дитину в казкового героя, сучасним батькам досить просто зайти в магазин або салон, який здає наряди напрокат. Але ще років 20-30 тому батьки самі чаклували над карнавальними костюмами.
Про те, з чого майстрували новорічні костюми в радянські і перебудовні часи і про те, як відчували себе діти в таких костюмах, «IP» розповіли мами, які ці наряди шили, і діти, які їх носили.
Аліна Баструкова
РЕКЛАМА
Аліна Баструкова, 21 рік:
- На першому своєму дитсадівському ранку в 1994 році я була Сніжинкою. Костюм мама шила буквально в останню ніч. Спідницю мені пошили раніше для гуртка танців. Мама просто її обшила мішурою, як і звичайну білу кофточку. Зараз, коли згадую цей костюм, він мені здається простим і банальним. Але того ранку, коли прокинулася і побачила своє вбрання, я була, напевно, найщасливішою дівчинкою на світі! Він мені здавався казковим і найкращим!
А ще двічі за наполяганням вихователів я була Снігуронькою. Шубки видавали в садку, а мамі треба було зробити шапочку і чобітки, які, як виявилося, змайструвати було найскладніше. Спочатку мама пошила чобітки з простої тканини, але вони скоріше нагадували носок, а не справжні чоботи. Тут вона і виявила свою жіночу кмітливість: щоб чобіт тримав свою форму, під тканину вшила каркас із дроту. Все вийшло чудово! І зараз я розумію: нехай у нас не було таких нарядів, як у сучасних дітей, але ми були, напевно, найщасливішими в своїх саморобних костюмах. Адже в них наші батьки вкладали всю душу.
РЕКЛАМА
Тетяна Герасимчик
Тетяна Герасимчик, 29 років:
- В інтернеті зараз ходить жарт, що, судячи з фотографій з дитинства, наші батьки не особливо морочилися з приводу того, у що нас одягнути. Може, почасти й так, але, мені здається, цей вислів не стосується карнавальних костюмів.
У нас в саду роздавали якісь казенні костюми, найкрасивіший з них був костюм лисиці з довгим рудим хвостом. Але, на жаль, пощастило могло тільки одній людині, так як костюм був в єдиному екземплярі.
Одного разу я була білочкою на святі, але найбільше мені запам'ятався наряд сніжинки, зроблений татом. Зараз більшість батьків посміхнеться, мовляв, невелика радість - сніжинка! Але, мені здається, дефіцит перебудовного періоду був хороший тим, що і дорослі і діти вміли радіти малому, робити казку з нічого. Крохмальна спідниця, зірочки, вирізані з фольги від шоколадки, особисто пришиті гірлянди по краю подолу, дротова корона, оздоблена «дощиком» - зараз це навряд чи викличе розчулення, скоріше навпаки, а тоді було цілу виставу, адже іншої можливості перевтілитися і не було. І найголовніше - ніхто не думав про те, що це «дешево» або «неналежно».
Тетяна Шлапакова, 54 роки:
- Якось в дитинстві мама пошила мені до Нового року ганчір'яну ляльку. Відразу ж, як побачила подарунок, мені захотілося змайструвати для неї наряд. Тому при першій слушній нагоді залізла в шафу і вирізала по клаптику від кожної придивилася тканини. Дізнавшись про мій вчинок, мама засмутилася, але батько заспокоїв її: «Все, що трапляється, трапляється неспроста». І дійсно, все своє життя я присвятила крою та шиття. Карнавальні костюми для своїх дітей також моделювала сама. Ось син в костюмі зайчика, дочка - сніжинка. Корона з дроту і мішури. А ось фасон сукні придумувала не одна - дочка допомагала.
Світлана Голос, 51 рік:
- Карнавальні костюми дітям все життя шила сама. За часів перебудови не було таких вишуканих матеріалів, як тепер. Шили по системі «хто на що здатний». Використовували штори, постільна білизна і тюль. Ґудзики вирізали з картону і обшивали тканиною, щоб виглядали по-новорічному ошатно. Ідея з костюмом сонечка для доньки прийшла раптово. Вона росла рухомий і життєрадісною - справжнє сонечко! «Корону» в формі сонця вирізали на пару з донечкою. Намалювали рум'яні щоки і широку посмішку. Спідницю пошили з білого ситцю і самі прикрасили. Тепер акрилову фарбу можна в будь-якому канцелярському магазині купити, а тоді вона була дефіцитом, тому малювали звичайною гуашшю, в фарбу підмішували клей і блискітки - щоб сяяла. Жовту блузку обшили рюшами, навіть босоніжки пофарбували, та так, що потім ледве відмили, але зате скільки радості! Новорічні костюми я донині шию сама. Це запорука моєї душевної молодості.
Світлана Курлович, 42 роки:
РЕКЛАМА
- Новий рік ми з мамою традиційно зустрічали удвох. Жили бідно, тому наряди до свята вона щоразу шила сама. Найчастіше мені доводилося бути сніжинкою і Снігуронькою. А коли мені було 12 років, мама пошила сукню Царівни-Лебідь. Вона викроїла його з марлі, прикрасила мішурою і бісером, а корону обтягнули тканиною і вишила великими намистинами. З тих пір минуло чимало часу, виросла сама, виростила дочку, а плаття Царівни-Лебідь, пошите мамою, зберігається в шафі як пам'ять.
Автор: Катерина Чистопольская Людмила СТЕЦЬКО