В 1684 нідерландський судновий хірург Корнеліус Золінген (Cornelis Solingen) описав у своїй книзі «Прийоми лікування ран» спеціальний інструмент (ручний бор) для препарування каріозної порожнини. Ручний бор складався з довгого стрижня з гранованою ручкою (6 або 8 граней), і головки (головки мали форму кулі, конуса і ін.). Лікар приводив бор в обертання пальцями руки (рис.19).
Ручний бор застосовувався для лікування зубів аж до середини XIX ст ека. Однак, робота таким бором займала багато часу і була дуже трудомісткою і незручною, як для лікаря (пальці натиралися до мозолів), так і для пацієнта. Полегшення в роботі зубних лікарів принесло винахід в 1846 році американським доктором Амосом Уескоттом (Amos W estcott) кільця з втулкою, яке надягалось на вказівний палець правої руки. Це пристосування дозволило захистити руку лікаря і в якійсь мірі полегшити обертання ручного бору пальцями.
Ручний бор c кільцем з втулкою